Понад Дніпром плаче,
Тяжко, важко сиротині,
І ніхто не бачить…
Тільки ворог, що сміється…» («До Основ’яненка»). Цей вірш датовано 1839 роком, а ще через п’ять літ Шевченко у творі «Чигирине, Чигирине» з болем напише: «…заснула Вкраїна,
Бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла,
В калюжі, в болоті серце прогноїла
І в дупло холодне гадюк напустила,
А дітям надію в степу віддала.»
«Осія. Глава XIV» Шевченко кладе такі пророчі слова:
«Погибнеш, згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі.
А ти ж пишалася колись
В добрі і розкоші!
Вкраїно!»
Не стане знаку на землі.
А ти ж пишалася колись
В добрі і розкоші!
Вкраїно!»
«По якому правдивому,
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом торгуєте?»
(«Холодний яр»).
Святому закону
І землею, всім даною,
І сердешним людом торгуєте?»
(«Холодний яр»).
Немає коментарів:
Нові коментарі наразі не дозволено.